ДЛЯ ТУРБОТЛИВИХ БАТЬКІВ


Консультація для батьків

  Доведено, що набуте в ранньому дитинстві залишається з людиною на все життя. Це не означає, що почавши рано малювати, малюк стане художником, просто він не боятиметься цього виду діяльності.


Заняття живописом можна проводити з дітьми, починаючи з року. Деякі батьки починають ще раніше: у цьому є свій сенс. Ми давно помітили: що молодша дитина, то легше з нею займатися. Вона легше й охочіше сприймає нове. Що старша дитина, то більший її життєвий досвід, то стійкіший стереотип поведінки, звички. І чудово, якщо ці звички корисні, бо змінювати щось у ставленні до дитини й дитини до самої себе з віком стає все складніше. Тому непогано дати малюкові спробувати себе в різних видах діяльності, давати йому різноманітні ролі в іграх і робити це так, щоб він відчув свою успішність, результативність. Підростаючи, він не боятиметься освоювати нові види діяльності – чи то вивчення ще однієї іноземної мови, чи освоєння гри на музичному інструменті. У дітей, які рано почали малювати, надалі немає «страху перед білим аркушем паперу».
Заняття живописом корисні ще й тим, що дають великий простір фантазії маленької дитини. Зрозуміло, це відбувається не одразу, адже спочатку набір умінь малюка невеликий, а отже, невеликий і вибір варіантів творчості. Але малюк уже до трьох-чотирьох років може виявляти своє бачення навколишнього світу, своє розуміння і ставлення до життя, до себе самого. Засоби цього виявлення «розмножуються» в міру зростання й розвитку дитини, і заняття живописом добре сприяють цьому.
Живопис легко поєднати з іншими видами занять малюка – з читанням, рольовою грою, спостереженнями на прогулянці. Яскраві фарби роблять життя дитини різноманітнішим, надають їй приємні відчуття. Нарешті, заняття живописом – це одна з форм предметної діяльності дитини, а така діяльність необхідна малюкові для фізичного, психічного й розумового розвитку. Діючи пензликом і фарбами, малюк розвиває дрібну моторику рук, а отже, поліпшується розвиток його мовлення. Мовлення дитини стає активнішим тому, що з’являється ще один (і який цікавий) привід мовленнєвого спілкування дитини й дорослого. Психологічно цей вид спільної діяльності дуже корисний для розвитку конструктивних видів стосунків, тобто для ваших «ділових відносин» із дитиною, і звільняє вас від капризів малюка і дрібних побутових, часто надмірних, претензій до нього. От тому ми запрошуємо вас і вашого малюка до занять живописом.
Сміливо беріть аркуш паперу і – за роботу!

Що треба приготувати для заняття?
 Перше й найважливіше – ваше власне бажання працювати. У малюка, можете не сумніватися, воно є. Але якщо ви своїм «кислим» виглядом або непевністю покажете, що вам не дуже це потрібно, то і його ентузіазм помітно зменшиться.
Часто-густо батьків турбує питання : «Чи можу я чогось навчити свого малюка, якщо сам не вмію малювати?» Зможете. Якщо вже не навчити малювати, то полюбити це цікаве заняття.
Друге, що необхідно для початку занять,  пензлик, фарби й папір. Пензлі візьміть досить великі – № 7-8, маленькі незручні у використанні. Краще використовувати пензлики з шерсті кози, колонка або якісні синтетичні. Можна взяти пласкі, але краще використовувати круглі.
Фарби для малювання з малюком візьміть акварельні – «Медові» або «Ленінград». Вони трохи дорожчі від інших, але їх якість не змусить вас хвилюватися, а при акуратному використанні їх надовго.
Тепер приготуйте неглибоку мисочку для води, вона має бути стійкою, зовсім низенькою, типу «попільниці». Високий посуд перевернеться, і перше заняття буде зіпсоване, або вам доведеться постійно переживати за це. Не наливайте – зовсім крапельку, на денці, не вводьте малюка у спокусу «похлюпатися» ─  цим можна позайматися й у ванній, а зараз велика кількість води тільки відволікає.
Папір вам знадобиться досить-таки великого формату (альбомні аркуші А4). На зовсім маленькому папері малювати незручно й некорисно. Для найменших можна взяти папір ще більшого формату – гірше не буде. Цілі альбоми незручні для користування на заняттях із малюками – дитина намагається перегортати, розмальовувати всі сторінки, може порвати. Зручніше на занятті видавати дитині по одному аркушу паперу, а інші – класти неподалік так, щоб малюк не зміг до них дотягтися.
Перед заняттям не забудьте приготувати маленьку ганчірку для витирання рук чи пензля (можна використовувати паперові серветки).
Перш ніж розпочати заняття, звільніть місце, де воно проходитиме. Можна працювати за маленьким столиком – тоді дитина працюватиме стоячи, а ви будете поруч, щоб допомогти їх у будь-яку хвилину. Не бійтеся, що дитина стомиться. Адже заняття займе зовсім небагато часу.
Для найменших зручніше, коли вони сидять у вас на колінах за високим столом. На столі не має бути нічого зайвого. Залишіть тільки кілька аркушів паперу, фарби, пензлик, ганчірку, серветки, мисочку для води (поки що вона порожня). Воду ми зазвичай наливаємо разом із дитиною, починаючи заняття.
Кожне наше заняття зображувальною діяльністю з малюком починається з формування образу ситуації і «дійових осіб», для цього заздалегідь поспостерігайте явища природи – дощ, сніг, веселку; почитайте й обіграйте прості казки – «Колобок», «Курочка Ряба»; потанцюйте й пострибайте як зайчики; поспівайте пісеньки про дощик, зайчика, гусаків, намистинки; розгляньте намистинки на ялинці, мамине намисто тощо. Добре, коли малюк звикне заздалегідь до цих предметів – у нього буде більше бажання це зображувати.
Коли ви придумали, що хочете зобразити, наприклад, дощик, спробуйте пригадати пісеньку про нього:

Дощик, дощик
Крап і крап,
Ти не крапай
Довго так.
Дощик, дощик
Ллється,
В руки не дається.
Крап, крап, крап!   

Заспівайте малюку цю пісеньку (або якусь іншу, і не лякайтеся, якщо ви майже не вмієте співати,просто проговорюйте вірші співучо, не поспішаючи, або заспівайте на будь-який мотив – малюкові неодмінно сподобається. Діти не так часто бачать дорослих, які співають, і бувають приємно здивовані. Пісня допомагає не лише сформувати образ, а й зосередити увагу дитини, установити емоційний контакт. У цьому плані ще краще – танок. Візьміть малюка на руки і трохи покружляйте по кімнаті. Це сприяє розслабленню рук дитини. Такий вступ приємний для дитини. Також заздалегідь можна почитати казку «Колобок», але, читаючи маленькій дитині, пам’ятайте, що крім читання треба ще й розмовляти з малюком і обігравати цю казку, хоча б голосом:
«Котиться Колобок, а назустріч йому Заєць.
─ Колобок, Колобок, я тебе з’їм!  
─ Не їж мене, Зайчику, я тобі пісеньку заспіваю:
Я Колобок, Колобок, я по засіку метений…»
Перш ніж улаштуватися зручно за столом, візьміть малюка на руки або за руку і, вирішивши остаточно разом із ним, що ви малюватимете, беріть мисочку й вирушайте за водою.
Візьміть пензлик самі, вкладіть його в руку дитини досить швидко й одразу правильно, обхопіть ручку дитини своєю рукою. Крапельки дощу малюйте досить швидко, але не занадто різкими рухами. Ваша ліва рука обіймає дитину і притискає до себе. Водночас спробуйте підтримувати праву руку дитини, злегка припіднімаючи її лікоть. Це допоможе зробити рухи малюка плавними. Малюйте і співайте пісеньку про дощик. Ваш дощик має крапати по всьому аркуші – не в одну точку й не один по одному, щоб крапельки не були схожі на «солдатів у строю». Якщо ви взяли великий пензель, то крапельки вийдуть великими й акуратними і дуже сподобаються маляті. Не намагайтеся зробити їх дуже багато – це може втомити малюка. Малювання має тривати 20-40 с – рука дитини швидко втомлюється, і з’являється напруження, вона вже не зможе тримати правильно пензель, почне нервуватися.
Покажіть ваш намальований дощик ведмедикові, зайчикові. Добре, якщо вони покладені в дальньому кутку кімнати або краще в іншій кімнаті – рух зніме напруження й допоможе засвоїти знання і вміння. «Ось, зайчику, який гарний у нас дощик!» –  візьміть дитину за руку і її пальчиком покажіть крапельки.
Коли малюк відпочине (через кілька хвилин, а може й годин), можете намалювати ще дощик, а старий малюнок, що вже підсох, можна обвести за бажання яскраво-синім фломастером. Крапельки обводьте вільно, не впритул – це красиво й легко для дитини.
Ваші малюнки можна надписувати «Дощик, дощик, крап та крап» або «Крапає дощик», а для найменших – просто «Крап, крап». Написи робіть разом із малюком. Найменші лише спостерігають. Півторарічні охоче дають свою руку, і ви пишете разом. Дворічні можуть обвести готові надписи яскравим фломастером. Близько двох років дитина, як правило, сама вибирає, який напис зробити, і може повідомити про це, а трирічний малюк сам намагається надписувати свої малюнки – допоможіть йому в цьому.
Не забудьте поставити на малюнку «ім’я автора». Адже дитина вважає виконаний малюнок своїм твором, навіть якщо частка її праці невелика. У стосунках із дитиною не забувайте, що не вона допомагає вам, а ви допомагаєте їй. Вона – основна дійова особа, творець! Тому ми пишемо на кожному малюнку «Малював Саша»…


Що можна малювати з маленькими?



«Дощик»   дивися вище.
«Сніг», «Сніжинки»  малюйте так само, як і дощик, тільки пісенька інша:
На галявку, на лужок,
Тихо падає сніжок.
Ось летять сніжиночки –
Білії пушиночки.
«Ягідки» ─ можна малювати різні: жовтогарячі, червоні, сині (чорниця). Намагайтеся робити ягідки великими й не малюйте їх занадто багато. У ягідки може бути зелений хвостик, а якщо ви з’єднаєте два хвостики, то вийдуть «вишеньки».
«Яблука на блюді» ─ яблука можуть бути жовтими, червоними, зеленими. Блюдо обводимо навколо яблук ширше, майже до країв аркуша паперу.
«Намистинки» ─ різні за величиною і кольором. Спочатку за допомогою фломастера намалюйте ниточку, а потім пензлем нанизуйте на неї намистинки – вийде гарне намисто.
«Котиться Колобок» ─ Колобок може бути червоним, жовтим, жовтогарячим. Не забудьте намалювати доріжку, травичку.
«Золоте яєчко» може бути жовтим або жовтогарячим. Воно лежить у травичці, можна намалювати у травичці і ягідки.
Можна намалювати «Ріпку» жовту або жовтогарячу із зеленими листочками, а навколо ріпки росте травичка.
Також красивий вигляд на травичці має «Кульбаба», що носить жовтий сарафанчик. Тобто сама квіточка жовтенька, а стебельце й листочки зелені.
Намагайтеся розташовувати зображення в центрі аркуша. Деталі композиції мають бути великими.
Добре, якщо найкращі ваші твори (нехай дитина сама вибере – які) будуть мати постійне місце для «виставки». Це може бути стіна, на якій ви з малюком повісити малюнки; жилка, натягнена уздовж стіни – на неї дуже зручно вішати «картини»; або можна спорудити спеціальний стенд для робіт. Варто зважити, що малюнки мають розташовуватися так, дитина змогла в будь-який час підійти до них і похвалитися перед дідусем, бабусею, татком тощо. Такий показ творів допомагає малюкові усвідомити значущість своїх робіт.
Гарної вам творчості!

Вчимо частини тіла


Допоможіть  дитині знайти потрібний овоч





Тема "МОЯ СІМ’Я"

1.Розкажи хто живе у будинку?

МАМА   ТАТО   БАБУСЯ    ДІДУСЬ    БРАТ   СЕСТРА

 


Немає коментарів:

Дописати коментар